Ніхто не забутий... Ніщо не забуто...

Деталі
Перегляди: 2401

Історія не має умовного способу. Не має умовного способу і слово "війна". І, можливо, ми відхрещуємося від цього розуміння лише через єдину хибну думку: "Це нас не стосується!".

Війна для нас- просто неймовірна графіка відеогри. Її не можна відчути, проходячи на новий рівень. Там немає функції збереження чи бонусних життів. Там лише свист шалених куль і безмовний розпач. Бо що залишає по собі вибух снаряда?..

 А життя лише набирало обертів... Чиїсь очі. Такі ж блакитні, як небо на початку літа. Рука в руці. Перші справжні почуття. Акації... Білі. Ніжні... Лише уявіть, як, розпечені сонцем, пахли тоді акації!.. Повагом йти поруч по вузьких стежках. Мріяти про щось. Будувати плани на щасливе і довге життя...

 Слід залишився надто глибокий. Тепер на чиїйсь стіні висить медаль " За бойові заслуги "...нажаль, посмертна.

 А за вікном знову весна! Не прожита. Не відчута. Не проспівана. Бо ж скільки їх полягло: прекрасних солдатів і солдаток?! Вони боролися за право на життя ще ненароджених дітей. За наше з вами право!!! І хіба після цього ми можемо сказати: " Це нас не стосується. "

 Ми - наслідок їхньої перемоги. Ми - нове життя, яке повинне засвоїти кривавий урок, аби не повторити те, що мало місце в історії третьої планети від Сонця.

Дуже прикрим явищем є те, що про ветеранів Великої Вітчизняної Війни згадують лише раз на рік. Це просто жахливо! Їх залишилося не так і багато. І їм не потрібно від нас нічого, окрім уваги. Хоча б єдиного слова. Вони самотні у своїх пориваннях. На схилі літ, залишаючись один на один із дзвоном тиші у порожній оселі, вони, ніби довгу кінострічку, кадр за кадром промотують через душу війну...

 Борис Олійник в одній зі своїх поем про жінку-солдатку, у якої війна відібрала все, написав:

 ...Під ворітьми сусідські хлопчики вибивають рудий спориш.

 А їй хочеться... Як їй хочеться з хлопчаками поговорить.

 Вона лагідно так їм: " Здраствуйте " .

 А вони пролітають: " Привіт! "

 І схиляється сива ластівка на провислому дроті літ...

 Це разюче контрастні картини між нашим та їхнім життям!

 Ми висловлюємо глибоку повагу тим, хто подарував нам право жити. І в свою чергу даємо обіцянку берегти вічну пам"ять про ваш подвиг!

 Зі святом вас, дорогі ветерани!

P. S. Ніхто не забутий...

 Ніщо не забуто...